Місяць тому на вулиці Леонтовича в Одесі, де розташовувався знаменитий " Александрівський", відкрили новий заклад – ресторан бессарабської кухні "Татар Бунар" (татарський колодязь – ред.). Його назвали на честь історичної назви міста на Одещині. Власник закладу – не менш відомий ресторатор Алекс Купер. За його власним зізнанням, раніше він завжди відкривав ресторани тих культур, до яких не мав відношення, але з "Татар Бунар" все інакше. Тепер йому не потрібно привозити генія з іншого краю світу, який навчить варити мамалигу, бо Алекс їв її з дитинства. Як виявилось, ресторатор народився у селі Золокори, Татарбунарського району Одеської області.
За його словами, у закладі готують так, як готувала мама ресторатора та її подруга болгарка, бригадир із села Баштанівка – модаванка Світлана. Проте не варто сприймати місцеву кухню як болгарську чи молдаванську, вона одеська. Тож місце обіцяло бути колоритним, ситним, смачним та патріотичним. Vgorode все перевірив.
Зараз все найоперативніше у нашому Telegram-каналі. Підписуйтесь, щоб бути в курсі найважливішої інформації
"Татар Бунар" позиціонує себе як ресторан бессарабської кухні із власною бринзарнею, де готують у дерев'яній печі. Уся випічка ручної роботи. А сіль тут випарюють із лиману і сушать разом із домішками водоростей.
"Це хороший символ колодязя, де поєдналися етноси та народи, а також маленький крок на довгому шляху деколонізації України", – пише Купер в інстаграмі закладу.
Що потрібно знати перед походом у "Татар Бунар"
Бронювання ресторану щонайменше за день – справа обов'язкова. Без броні, найімовірніше, потрапити сюди не вийде, тому що місце дуже популярне. Звичайно відвідувачам можуть запропонувати почекати поки хтось із гостей покине ресторан та звільниться місце, проте гарантувати це ніхто не зможе. Тим паче, що найімовірніше у такому разі запропонують місце усередині закладу. А ми рекомендуємо в теплу пору, по можливості, відвідати саме дворик. Він дуже зелений, доглянутий та привабливіший ніж приміщення, на наш погляд. І загалом істи на вулиці – куди більше підходить для такої кухні.
Інтер'єр
Предмети інтер'єру у закладі, зрозуміло, із Бессарабії. Від пафосного "Олександрівського" вже майже нічого не лишилося. У старовинній будівлі змили позолоту та вензелі, прибрали важкі прикраси та додали натуральних матеріалів: дерево, зелень, сухоцвіти. В очі одразу кидаються етнічні тарілки, глечики та килими. Хоча колони із цим інтер'єром дещо резонують.
На першому поверсі будівлі розташована відкрита кухня.
У дворику від "Олександрівського" залишився фонтан, лише трохи модернізований, та багато зелені.
Зліва біля входу окремо працює щось на зразок бару зі стійкою.
Усюди грає ненав'язлива етнічна музика. Дещо вдалині можна знайти дитячий майданчик.
Місць на вулиці, серед приємної та прохолодної зелені, дуже багато.
Але щось в інтер'єрі все ще нагадує про "Олександрівський". Цілком розкіш цього місця замаскувати не вдалося.
Про їжу
При відвідуванні вам відразу ж робиться комплімент у вигляді закуски з місцевої бедеги – помідорки, бринза, свіжа випічка, кріп, домашній песто. Все просто, але дуже смачно. Дрібниця, а приємно.
З перших страв тут готують традиційні супи, зокрема зама (молдовський курячий суп із локшиною та квасом за 195 гривень) та холодний суп "Таратор" (болгарський національний холодний за суп 270 гривень). Є борщ із печі (240 гривень), курбан (350 гривень, готується на вихідних) та Липованська юшка з осетра (650 гривень). Ми вирішили спробувати "Таратор" щоб охолонути у спекотний літній день. Порція виявилася досить великою і ситною.
Закусок у меню виявилося чимало (ми нарахували 17) та всі дуже цікаві. Особливу увагу привернули "Серце Бессарабії" (мікадо, фаршироване рікотто та овечою бринзою за 190 гривень), класична мамалига зі шкарками та сметаною (120 гривень), кефаль по-кілійськи (330 гривень), ікра з Дунаю (550 гривень) запечений молдавсьий перець (175 гривень), урс (смажені кульки з мамалиги з бринзою та шкварками за 145 гривень).
Ми обрали "Обідню закуску Купріяновича" (230 гривень). До неї входить копчене на соломі сало татарбунарських кабанів із шинкою, помідором, зеленою цибулею, часником та хлібом. На наш погляд страва специфічна, тому що сало та шинка сильно тягнеться і його важко жувати. Але це справа смаку. Не рекомендуємо замовляти людям похилого віку.
Також ми спробували "Татарбунарську перекуску із тюлькою" (170 гривень), яку їдять у полі під час збирання врожаю. Дуже ситна та дещо жирна страва, сподобається любителям традиційної одеської кухні.
Також ми спробували шашлик у “Тихій галявині” на виїзді з Татарбунар (360 гривень за порцію 200 грам). Це відсилання на заклад, який добре знайомий жителям Татарбунар. Шашлик свинячий, було смачно.
З цікавих позицій у меню – котлета із бринзи та зелені, яка називається “Ізмаїл – Одеса” (280 гривень), плацинди (145-155 гривень), п'ять видів бринзи та томатів із ферми Куперів (310 гривень), гагаузький шашлик (550 гривень) ), риба "Цаца" (270 гривень), вареники з вишнею (185 гривень), домашнє морозиво з варенням із жовтої черешні (175 гривень).
Біля кожної позиції в меню є перелік алергенів. Окремо позначені вегетаріанські страви. Їх мінусів, на наш погляд, відсутність грамівки в меню біля страв. Тобто клієнту не дуже зрозуміло скільки важить представлена страва.
У закладі щоранку випікають житній хліб із цибулею (75 гривень), пшеничний (75 гривень), бессарабську паляницю з травами (45 гривень), а також кукурудзяний зі шкварками та бринзою (95 гривень). Ми спробували два останні. Щоправда, забрати їх довелося із собою. Аж надто великі порції подають у "Татар Бунарі". Зі шкарками виявився найсмачніший.
Ще в меню присутні салати, основні страви, гарніри, бринза-бар, фірмова випічка, м'ясо з вогню, риба зі сковорідки та десерти.
Напої
З прохолодних напоїв у ресторані подають лимонади, морси та пряний томатний сік (90-110 гривень). Окремо подають соки та свіжовичавлення соки (90-150 гривень). Вода та стандартні газовані напої у "Татар Бунар" також є (75-145 гривень), ще кавові (75-140 гривень).
Є чай та матчі-чай. З цікавих позицій "Чай бессарабських чабанів" та трав'яна суміш "Спокій Дунаю (120 гривень за 500 мілілітрів)".
У меню присутні молочні коктейлі – із полуниці та класичний (130 гривень за 300 мілілітрів).
Алкогольні авторські коктейлі коштують від 220 до 350 гривень. Усього їх у меню 13 штук. Ми скуштували Harvest Corn (220 гривень). Туди входить горілка, лайм та міцне біле вино. Прикрашений кукурудзою.
Також нам хотілося спробувати коктейль Akkerman Citadei (230 гривень), але з його приготуванням виникли проблеми. Тож нам запропонували класичний коктейль Aviation (240 гривень). Його не було у меню.
Винна карта складається з локальних регіональних вин, а також з вин Європи та Нового Світу. Особливої уваги варте домашнє вино (90 гривень за 100 мілілітрів). Дуже легке та гідне, як для вина з льоху.
Є пиво, але подають його тільки в пляшках (130-180 гривень), тобто воно не місцеве. Продається і класичний міцний алкоголь: віскі, бренді, джин, текіла, ром, горілка тощо (90-550 гривень). З цікавих варіантів виділимо бессарабські настоянки: полуниця-м'ята-джин, апельсин-лайм-горілка та червоні ягоди-ром (95 гривень).
Що цікаво, у меню напоїв вказані мілілітри, але тільки у безалкогольних напоях.
Обслуговування
Офіціантів у закладі достатньо, всі вони уважні та дуже чемні, багато запитують відвідувачів про якість їжі та враження про відвідування. Більше того, якщо клієнтові щось не сподобалося, вони можуть організувати знижку або подарунок. Наприклад, нам за "Обідню закуску Купріяновича", яка на жаль "не зайшла", не довелося платити. А місцеве вино нам по суті "подарували", не знаючи, що ми журналісти. Це, звичайно, дуже приємно.
При бажанні їжу, що залишилися, упаковують з собою. Чекати на страви доводиться недовго, хвилин 10-15, незважаючи на повну заповнюваність ресторану.
До речі, якщо у Вас День народження, то у закладі зроблять подаруночок. Принаймні так натякають у меню. Тому це краще заздалегідь повідомити офіціанта.
Загальне враження від Татар Бунар
Місце, однозначно, варте уваги. Після того, як у місті закрили легендарну бадегу "Два Карла", відкрити щось подібне було просто необхідно. І ось у травні на вулиці Європейській з'явилася "Мамалига", а у червні "Татар Бунар". І ми, мабуть, радимо більше останній варіант. Поки що проект популярний і модний, як і інші проекти Купера. Відвідати його цікаво як місцевим, щоб відчути смак дитинства, так і туристам, щоб познайомитись із витоками "одеської кухні".
Варто врахувати, що особливих вишуконостей, крім хіба що щучої ікри, тут ви не знайдете і дещо може здатися вам занадто жирним. Але це і є та сама місцева їжа.
Ціни тут загалом досить доступні, якщо не брати до уваги деякі позиції з меню або коктейлі. Втім, гідний алкоголь зараз дорогий скрізь. З мінусів виділимо відсутність вказівки ваги у страв та мілілітрів у алкогольних напоях у меню.
Поки що очевидно, що місце ще працює над меню і концепцією, а це означає, що дещо може змінитися. Якщо вірити офіціантам, то тут дослухаються до побажань гостей. І загалом ми бачимо це самі.
Час роботи : щодня з 12:00 до 22:00. У майбутньому хочуть запустити сніданки у садку з 08:00.
Контакти: резерв (096) 003-13-19 instagram
Усі фото автора
Зазначимо, що цей матеріал не є рекламним. Автор відвідав місце за свої гроші і висловив своє ставлення до ресторану без упередження.