Щороку одесити відзначають День визволення міста від німецько-румунських окупантів. Так, 10 квітня 1944 року під час Одеської операції, проведеної 26 березня-14 квітня 1944 року, військами третього Українського фронту звільнили Одесу.
Цього року відзначають 80-ті роковини. Але час іде і багато вже забуто. Адже за час окупації, що тривала 907 днів, у місті загинули 82 тисячі жителів, 78 тисяч людей викрали до Німеччини. Vgorode зібрав для наших читачів 10 фактів про цю пам'ятну дату щоб ми пам'ятали чому це свято так важливе для міста. Звичайно, всіх моментів цього періоду в житті міста не охопити в одному матеріалі. Тому – про основне.
Ну і головне, що треба розуміти, – ми звільнили місто від німецьких окупантів, звільнимо і від російських! Тому що Одеса – це Україна. І це місто не взяти нікому.
Про саму операцію
Одеса була окупована у жовтні 1941 року німецько-румунськими військами. До січня 1944 року війська Червоної Армії розпочали свою операцію, у зв'язку з чим німецьке командування ухвалило рішення ліквідувати в Одесі адміністрацію румунів та ввести до міста свої війська. Це призвело до масових арештів та розстрілів.
Напередодні, 27-28 березня, головні сили Третього Українського фронту форсували річку Південний Буг та, звільнивши Миколаїв, рушили до Одеси. 30 березня звільнили Очаків, 4 квітня – Роздільну. У ніч проти 10 квітня війська армії, за сприяння партизанів, атакували фашистів безпосередньо в Одесі. Наші війська тіснили супротивника практично з усіх боків. До речі, кавалеристи у поєднанні з танками та моторизованою піхотою часто використовувалися нами для рейдів по ворожих тилах.
Першими у межі міста увірвалися частини 416-ї, 320-ї, 248-ї, та 86-ї гвардійських стрілецьких дивізій. Вони входили в місто по Тираспольському шосе, через Першу та Другу Застави.
Бої тривали всю ніч 9 квітня та ранок 10 квітня. Водночас відомо, що навесні 1944 року великих битв за місто фактично не було. Переважно все відбувалося на під'їздах до нього. До 10-ї години ранку 10 квітня Одеса була повністю очищена від окупантів. Наступ продовжили на захід, до Дністра. Ворог втратив під Одесою 160 тисяч солдатів та офіцерів.
Сьогодні вже можна сказати, що визволення Одеси стало можливим завдяки тому, що наші змогли вийти до берегів Південного Бугу та захопити німецькі переправи. А для ворога утримання Одеського порту було ключовим.
Катакомби та партизани
Усі ми знаємо, що катакомби використовували під час партизанського руху.
Так, багато городян переселилися під землю – це близько 20 тисяч партизанів та підпільників. Вони викопали понад 250 кілометрів протитанкових ровів, встановили 40 тисяч хв, спорудили 250 барикад. Одесити складали карти, вели розвідку.
Із підпільниками намагалися боротися. Катакомби підривали, замуровували їм входи і навіть намагалися отруїти людей газом.
У дні визволення саме партизани завадили висадити в повітря Оперний театр, Будинок учених, Державну бібліотеку, Філармонію, Воронцовський палац, промислові підприємства, навчальні заклади, причали, склади морського порту та низку інших значущих об'єктів. Вони знешкодили міни, закладені під ці будинки. Нерідко партизани і знищували супротивників. Лише за одну ніч 10 квітня вони вбили понад 300 гітлерівців.
Вода за картками
Під час окупації румуни захопили насосну станцію в Біляївці та одразу відключили її. Воду городянам видавали за картками. Одній людині належало піввідра води на день. І сталося все це у серпні, у саму спеку. Тоді нечисленний загін одеситів-добровольців із боєм пробився до Біляївки. Вони запустили станцію і кілька годин утримували її, даючи місту воду. За кілька годин усіх їх убили. Про ці події зняли фільм "Жага", який обов'язковий для перегляду всіх одеситів.
Згодом в одному з боїв, що розгорнулися спочатку на відстані від міста, був захоплений румунський офіцер. Він повідомив, що місту загрожує екологічна катастрофа, оскільки водокачка була замінована. Біляївку треба було терміново звільняти. На щастя, трагедії не сталося.
Нагороди
27-ми з'єднанням та частинам, що найбільше відзначилися при звільненні міста, привласнили почесне найменування "Одеських". За героїзм і відвагу, виявлені в боях за місто, 14 людей отримали звання Героя Радянського Союзу, близько 13 тисяч отримали ордени та медалі.
1 травня 1945 року Одесу оголосили містом-героєм. Причому наше місто отримало цю нагороду одним із перших у СРСР. Вже наприкінці століття його нагородили орденом Леніна та медаллю "Золота Зірка".
Символ визволення
Пам'ятний символ цієї перемоги – піднятий того ж дня над Оперним театром прапор. Його звели колись до центру міста першою прорвалася 248-а стрілецька дивізія під командуванням полковника Миколи Захаровича Галая. Сапери почали знешкоджувати міни. Саме командир 248-ї дивізії удостоївся цієї честі.
Німці оборонялися радянськими спорудами та за допомогою погоди
День визволення Одеси було відстрочено завдяки створенню німцями міцної оборони. Для цього вони використовували старі оборонні споруди радянських військ, які в 1941 змогли протримати місто два з половиною місяці від входу в нього ворога.
Для військ основною лінією оборони стали береги рік (найбільші Південний Буг та Дністер, дрібні Тілігул та інші). Найсильнішим оборонним центром була і сама Одеса, в якій розташовувалась "Фортеця фюрера". Так, наприклад, у районі Лузанівки збудували бліндажі, на перехрестях вулиць та площах міста – довготривалі вогневі точки. Але командування не хотіло зайвих руйнувань у місті, тож артилерію застосовували обережно на завершальному етапі проведення Одеської операції.
До 9 квітня окремі частини вийшли до північних околиць міста. Почався штурм Одеси, який проходив одночасно із суші, моря та повітря.
Намагаючись затримати просування наших військ, німці підірвали дамбу в районі Лузанівки та вода затопила прилеглу місцевість до станції. Противник запекло чинив опір у районі Жевахової та Шкодової гір. Він будував оборону, використовуючи водні перепони, рельєф місцевості, а також користувався погодою, що ускладнювала проїзд поза дорогами. Важко повірити, але в Одесі тоді був мокрий сніг.
До моменту наступу, румунських та німецьких військ в Одесі було ще дуже багато, вони не встигли евакуюватися. Порт був переповнений, а наші бомбардувальники знищували судна та ешелони. Підводні човни та торпедні катери Чорноморського флоту зробили евакуацію німецько-фашистських військ морем майже неможливою.
Дні розправи перед визволенням
Як ми вже згадували, на початку 1944 року німці лютували у місті. Вдень 9 квітня у дворі колишньої комендатури на Новосільського знайшли близько 200 обвуглених трупів. І це злочин одного лише останнього дня.
До цього до масових страт 7-8 квітня в Холодній Балці закатували 306 людей, у селах Нерубайське та Усатове ще 204. 8-9 квітня хвиля погромів захлеснула околиці міста, зокрема в районі Шкодової гори.
Директор урятував зоопарк
Кореспондент газети "Червоний флот" Володимир Рудний у своїх фронтових нарисах розповів, що сімдесятирічний Бейзерт директор одеського зоопарку Генріх Бейзерт (за національністю норвежець – Авт.) залишився в окупованому місті. Румуни відмовили зоопарку у підтримці. Треба було чимось годувати тварин. Співробітники зоопарку відкрили трикотажну майстерню, щоб заробити звірам на їжу.
За кілька днів до Одеси німці наказали Генріху евакуювати зоопарк до Румунії. Вранці 9 квітня до нього з'явився чин із комендатури і попередив, що якщо Бейзерт негайно не вивезе звірів – і він, і його сім'я, і всі тварини будуть знищені. Бейзерт завантажив на вантажівку дружину, свої речі та клітку з левом. Виїхавши за місто, він довго їздив дорогами. А повернувся до Одеси вже колись її звільнили.
До речі, про цю історію навіть зняли фільм.
Наслідки та пам'ять
За час окупації в Одесі було знищено багато заводів та фабрик, підірвано та спалено понад дві тисячі будівель, лікарні, поліклініки та санаторії. Так, серйозно постраждали робітничі райони – Ленінський (нинішній "Пересип") та Іллічівський ("Молдаванка"). Постраждала будівля нинішньої мерії на Думській. Морський порт було знищено майже повністю – спалено всі причали, товарні пристані, склади із зерном та товарами.
Героїзм одеситів залишився у книгах, кінострічках, пам'ятниках. Серед останніх варто відзначити унікальний музей партизанського опору – катакомби в селі Нерубайське.
Основні пам'ятники:
- меморіал "Крила Перемоги" на площі 10 квітня;
- пам'ятне місце (вулиця Мельницька, 31), де 9 квітня партизани розгромили колону німецьких військ;
- братська могила (Тираспольське шосе) для десяти воїнів, які загинули під час визволення міста разом зі своїм капітаном Гавриковим;
- братська могила з обеліском (Шкодова гора) на згадку про 56 жертв фашизму, яких розстріляли 9 квітня.