Ізмаїльський район Одеської області втратив 22-річного захисника із села Утконосівка Саф'янівської громади, гранатометника та матроса Дмитра Михайлова. Про це повідомляє Уug.today.
11 грудня ворожа авіаційна бомба накрила бійця в Ясинуватському районі Донецької області, коли він разом із побратимами штурмував ворожі позиції.
Зараз все найоперативніше у нашому Telegram-каналі. Підписуйтесь, щоб бути в курсі найважливішої інформації
За словами дружини загиблого морського піхотинця Катерини Михайлової, Дмитро народився 11 січня 2000 року в селі Утконосівка. Тут минули його шкільні роки. Після дев'ятого класу хлопець продовжив навчання у Суворовському професійному аграрному ліцеї, де за два роки отримав диплом тракториста. Відразу після закінчення професійного навчання створив сім'ю. Його обраницею стала Катерина, повна його ровесниця, бо народилася того ж дня, місяця й року, що й Дмитро. У шлюбі ростуть двоє синів-янголят - трирічний Коля та дворічний Артемчик, абсолютні копії молодого батька. Щоб забезпечити рідних, упродовж п'яти років Дмитро укладав плитку на численних об'єктах в Ізмаїлі.
Ще з перших днів вторгнення окупантів в Україну Дмитро постійно підкреслював дружині, що він не "щур, який біжить першим з човна, що тоне". О шостій ранку 26 лютого добровільно поїхав до військкомату. Маму він попросив розбудити вранці, щоб відвідати Ізмаїл у справах. Справжньої причини поїздки хлопець не назвав, а розповів тільки дружині.
За словами Катерини, на території Одеської області він перебував лише тиждень. Далі довгі місяці в очікуванні дзвінків із Миколаївської області, яка постійно була під ворожими обстрілами, потім – із деокупованої Херсонщини. Неодноразово воїн потрапляв під мінометний ворожий обстріл росіян, бо був на "нульових" позиціях. Чергова така атака наприкінці вересня закінчилася для Дмитра осколковим пораненням перенісся, руки та ноги. Один уламок потрапив навіть у голову. Реабілітацію проходив боєць в Одесі, де медики видалили майже всі уламки снаряда, не чіпали лише перенісся.
Наприкінці листопада військовий вже опинився у найгарячіших точках Донецької області, звідки востаннє виходив на зв'язок із коханою жінкою 11 грудня. Тоді, згадує Катерина, ніби прощався, бо просив дбати про дітей та його маму. Саме в той момент він застеріг дружину: якщо не зв'яжеться з нею протягом наступних двох днів, то це означатиме, що серед живих його вже немає. Як виявилося згодом, передчуття воїна справдилося...
Вічна пам'ять Героям України!