18 листопада 2024 року в Одесі загинув слідчий поліції капітан Микола Лимар. Він отримав смертельні поранення під час виконання службових обов’язків внаслідок ракетного удару з боку російських військ. Поліцейського посмертно нагороджено державною відзнакою Президента України — медаллю «За оборону України».
Загибель, яка сколихнула Одесу
Як повідомили в ГУ Нацполіції Одеської області, Микола Лимар загинув на робочому місці — саме там, де розслідував злочини й допомагав іншим. У день трагедії російська ракета влучила поруч із об’єктом, де поліцейський виконував завдання. Попри зусилля медиків, врятувати його не вдалося.
Звістка про загибель слідчого стала шоком не лише для його рідних, а й для всього колективу поліції Одещини. Колеги згадують його як працьовитого, доброзичливого і принципового фахівця, який не рахувався з часом і завжди приходив на допомогу.
Людина честі та відданості
Микола народився 1 листопада 1992 року на Луганщині. Ще змалку захоплювався спортом і туризмом, а мрію стати правоохоронцем плекати почав ще в підлітковому віці. Його мама Тетяна Іванівна згадує: «Про те, що Микола хоче працювати в поліції, ми дізналися дуже рано. Можливо, це було спадкове — обидва його діди були військовими».
Після школи, яку закінчив із золотою медаллю, він вступив до Одеської юридичної академії, де навчався з відзнакою. Відразу після закінчення розпочав службу в поліції Одеської області. Його професійне зростання було стрімким: колеги неодноразово відзначали його глибокі знання, аналітичний розум і щиру людяність.
Зокрема, начальниця відділу розслідування злочинів проти життя та здоров’я особи Світлана Ткаченко розповідає: «Микола був професіоналом, готовим працювати в будь-який час. Він мав неординарний розум і доброзичливість, які притягували до нього людей».
Під час повномасштабної війни його родина залишалася на тимчасово окупованій Луганщині. Разом з братом Андрієм Микола організував порятунок батьків, які понад два місяці були без зв’язку. Саме завдяки зусиллям синів сім’я змогла виїхати з окупації.
Турботливий син, брат і чоловік
Про його людяність згадують і найближчі: дружина, брат, батьки. «Микола вмів підтримати і в найскладніші моменти. Я завжди казала: «Ти — людина бездонної душі», — говорить його дружина Вікторія.
Брат Андрій каже: «Він був моїм найкращим другом. З ним я міг поділитися і радістю, і болем. Він залишиться у моєму серці назавжди».
За кілька днів до трагедії ракета влучила у будинок, де мешкав Микола. Він не залишився осторонь — одразу кинувся гасити пожежу разом з сусідами. Це був ще один прояв його готовності допомагати.
Поліцейський загинув на службі, захищаючи життя інших. Його відданість справі, принциповість і людяність стали прикладом для всіх, хто його знав.
Він назавжди залишиться в пам’яті колег, рідних і всіх, хто мав щастя бути знайомим із ним. Микола Лимар — один з тих, завдяки кому тримається безпека в тилу.
Світла пам’ять капітану поліції Миколі Лимарю. Назавжди у строю.