Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну багато людей, які раніше навіть не думали про те, що колись зв'яжуть своє життя з військовою справою, вступили до лав ТРО та ЗСУ, щоб захистити рідну землю від загарбників.
Історії деяких захисників опублікувала пресслужба 126-ї окремої бригади територіальної оборони міста Одеси.
Зараз все найоперативніше в нашому Telegram-каналі. Підписуйтесь, щоб бути в курсі найважливішої інформації.
"РУНА"
Тендітна дівчина з позивним "Руна" за освітою композитор, проте за покликанням – громадський діяч. З перших днів війни вона приєдналася до волонтерського руху, а згодом очолила місцевий партизанський загін.
Сама себе "Руна" характеризує як дівчину з лопатою, дівчину, яка у повному екіпіруванні повзе, притискаючи до себе автомат, а потім втискається в колючий пісок після кидання гранати. При цьому захисниця зазначає, що їй не страшно, не боляче, і вона не відчуває втоми, бо пам'ятає, заради кого та заради чого вона тут.
"Коли твої плани на майбутнє горять разом з українськими містами, ти мобілізуєшся і просто робиш те, що маєш. Ми почали з виготовлення величезної партії коктейлів Молотова, а потім перейшли до тренувань з бойової підготовки. Вже пізніше, коли я дізналася про дефіцит фахівців з тактичної медицині в ТРО, прийняла рішення рухатися в цьому напрямі", – згадує "Руна".
Дівчина зізнається, що після такого рішення втратила багатьох "друзів", оскільки ті вважали за краще заперечувати сам факт війни, залишаючись у зоні умовного комфорту, натомість у лавах ТРО вона зрозуміла, що таке побратимство, міцні зв'язки та справжня дружба. Єдина річ, до якої "Руна" ніяк не може звикнути – це переміщення, оскільки після того, як люди одного підрозділу стають рідними, починати все з нуля у новому колективі складно. Втім, за словами захисниці, позитив є й у цьому, бо в такий спосіб вчишся цінувати життя тут і зараз.
Після Перемоги "Руна" мріє пожити в будинку на колесах, об'їхати весь світ і протягом усієї своєї подорожі вести відеощоденник. При цьому вона планує поєднувати свій відпочинок із благодійною діяльністю та відбудовою нової України.
"ЕГОЇСТ" І "НАЙК"
Брати-близнюки Ілля та Микита родом із Ташкента. У перші дні війни чоловіки могли виїхати за кордон, проте вирішили залишитися та обороняти Одесу. Спочатку брати приєдналися до лав місцевого підрозділу ТРО і взялися за налагодження систем відеоспостереження та зв'язку на одному з пунктів тимчасового перебування добровольців, згодом – потрапили до структурного підрозділу бригади та почали отримувати нові для себе знання з військового вишкіла та тактичної медицини.
До війни доброволець Ілля з позивним "Егоїст" був програмістом, а його брат Микита – кваліфікованим інженером у будівельній компанії.
"Я вивчаю нові мови програмування, а мій брат проєктує багатоповерхівки. А ввечері після робочого дня ми обмінюємося інформацією, кожен щодо своєї справи, і шукаємо де ці нові знання можуть бути корисні. Це було так круто! Дотримуємося цього ж принципу і тут, в бригаді, допомагаючи один одному вже в нових реаліях", – розповідає Ілля.
У братів не залишилося рідних, тож зараз вони – єдині наставники один одного. Плани на майбутнє у близнюків теж спільні: вони хочуть збудувати великий будинок за власним проєктом і перевезти до нього своїх котів Сноука та Тіма, за якими дуже сумують.
"ГОЛДА"
Військовослужбовиця із позивним "Голда" народилася і виросла в Одесі в сім'ї корінних одеситів. Деякий час вона працювала перекладачем у Брюсселі, проте потім повернулася до рідного міста, займалася вихованням двох дітей та відкрила салон краси, який успішно працював до кризи у 2008 році.
У березні 2017 року майбутня захисниця побачила у Фейсбуці публікацію про масові цькування бездомних тварин і птахів в Україні. У публікації згадувалося про чергове цькування на пляжі Відрада, тому, об'єднавшись з іншими небайдужими людьми, жінка вирушила на місце, щоб зрозуміти, як можна вирішити цю ситуацію на юридичному рівні. Того дня вона познайомилася з одеськими зоозахисниками та протягом наступних років допомагала братам нашим меншим.
Фото: Facebook-сторінка 126 окремої бригади ТРО міста Одеси
Зі своїм майбутнім чоловіком жінка познайомилася у Києві. Разом закохані часто відвідували музеї, виставки та пішохідні екскурсії, а після початку війни добровільно поповнили лави ЗСУ. Зараз "Голда" та її чоловік служать у різних військових частинах, тому бачаться рідко і навіть не змогли відзначити першу річницю весілля.
"Багато тих, хто ще вчора були спокійними, миролюбними, звичайними люди, добровільно закликалися сьогодні до ЗСУ і стали військовими людьми для того, щоб припинити звірства, які кояться зараз на нашій землі і повернути в Україну мир та спокій. Страшно, що є ті, кого вже не повернути. Страшно, але водночас я безмежно пишаюся нашими українцями, які мотивовані настільки сильно, що ні на секунду не сумніваються в нашій Перемозі, і справжня правда в тому, що наш народ готовий на все, щоб перемогти в цій моторошній війні. Добро завжди перемагає зло. Ми воюємо на боці добра. А отже, все буде Україна!" – каже "Голда".
"МУДРИЙ"
Відео: Facebook-сторінка 126 окремої бригади ТРО міста Одеси
До війни 29-річний захисник "Мудрий" був кандидатом економічних наук з банківської справи, успішно займався бізнесом, керував фінансовою компанією та виступав на змаганнях з триатлону – виду спорту, що включає плавання, біг та велогонку.
У лютому спортсмен також готувався до змагань, які мали відбутися в Барселоні за кілька місяців, проте після початку війни пріоритети чоловіка змінилися. Він вирішив, що в той час, коли Росія намагається позбавити свободи та незалежності його країну, його обов'язок – взяти в руки зброю та захищати рідну землю.
Боєць зізнається, що до 24 лютого скептично ставився до чуток про можливий напад Росії на Україну, оскільки вважав, що у 21 столітті всі питання можна вирішити шляхом дипломатії. "Мудрий" переконаний, що зараз Україна вже довела всім, що є не 23-ою, а першою армією світу, оскільки чинить гідний опір тим, кого вважали другою армією світу. Також захисник вірить у світле майбутнє нашої країни та в те, що нове покоління українців буде ще більш свідомим та сильним.
"ЧОРНИЙ"
Командир відділення та старший оператор протитанкового взводу Микола на прізвисько "Чорний" народився в Одеській області, а військову освіту здобував у трьох військових частинах, зокрема й у легендарній "Десні". Чому цей боєць отримав позивний "Чорний", досі ніхто достеменно не знає. Одні кажуть, річ у його іскрометному чорному гуморі, інші – у суворому характері. Як би там не було, побратими впізнають Миколу саме за фірмовою ходою і цим псевдо.
У мирний час Микола обіймав посаду старшого менеджера у великій європейській логістичній фірмі, проте війна змінила все. Після початку повномасштабного вторгнення чоловік відвіз двох доньок туди, де народилася його дружина, а сам вирушив до військкомату.
У колективі Микола має авторитет і повагу побратимів. Втім, "Чорному" до цього не звикати, бо змалку він був незмінним капітаном футбольних команд, у яких грав на позиції правого нападника.
Після війни "Чорний" планує більше часу проводити із сім'єю та зайнятися власними фруктовими садами в рідному селі дружини.
"ШЕФ" І "ПІДЛЕГЛИЙ"
Відео: Facebook-сторінка 126 окремої бригади ТРО міста Одеси
"Шеф" і "Підлеглий" – батько та син, які разом вступили до лав Сил ТРО ЗСУ, щоб захищати Україну від ворога.
У мирному житті вони також працювали пліч-о-пліч: батько-інженер передавав досвід синові-студенту. Як тільки настала війна, чоловіки відправили своїх дружин на захід країни, а самі приєдналися до територіальної оборони.
Час від часу вони жартують один з одним, проте батько переживає і турбується за сина, а син – за батька навіть під час тактичних навчань.
"Бункерний дід вирішив, що мені потрібно піти воювати, тож я й пішов воювати", – жартує "Підлеглий". А "Шеф" цілком серйозно заявляє, що вирушив воювати, тому що його завдання як батька – оберігати сім'ю, а оберігати вдома він не міг.
Раніше ми писали про дівчину з позивним "Відьма", яка захищає Україну в лавах прикордонного загону.