21 вересня в Одесі відкрили пам'ятну дошку скульптору Борису Едуардсу на будинку, де він жив та працював, за адресою на вулиці Ляпунова, 3. Ініціатором проекту став художник та мистецтвознавець Володимир Кудлач. Автором дошки виступив скульптор Микола Худолій. Про це повідомляє " Одеське життя ".
Збір коштів на увічнення пам'яті скульптора було розпочато 30 листопада 2021 року на платформі "Моє місто". Але лише зараз завдяки меценатській підтримці Юрія Маслова було зібрано необхідну суму.
Зараз все найоперативніше у нашому Telegram-каналі. Підписуйтесь, щоб бути в курсі найважливішої інформації
Зараз будинок, збудований наприкінці 19 століття, де проживала родина Едуардса і знаходилися його майстерні, перебуває у непривабливому стані, незважаючи на те, що це є пам'ятка архітектури. Перший поверх, як і тоді, займають майстерні одеських скульпторів.
Про скульптора
Майбутній скульптор народився, ріс та навчався в Одесі. У нього було ірландсько-українське коріння. Його батько був британським комерсантом, а мати походила зі старовинного українського роду Максимовичів. Після закінчення Одеської художньої школи він вступив до Петербурзької академії мистецтв, їздив набиратися досвіду до Європи. Після повернення з Італії та Франції відкрив у своєму будинку першу бронзово-ливарну майстерню.
1918 року Едуардс став одним із реформаторів Одеського художнього училища у вищу школу і став її директором. 1919 року він вимушено емігрував на Мальту, де провів останні п'ять років свого життя.
За своє життя він створив десятки значних робіт, його майстерня виготовляла скульптури для прикраси відомих у місті споруд Нової біржі, Будинку Русова, Міської публічної бібліотеки.
Едуардс створив низку глибоко психологічних портретних зображень Л. Пастера, Е. Андрієвського, В. Григоровича, Л. Іоріні, А. Бернардацці, Г. Плумера та інших відомих особистостей. Він також мав відношення до створення пам'ятника Катерині II в Одесі – саме у його майстерні відливали фігуру імператриці за моделями академіка Попова. Також за окрему плату він перелив фігури Потьомкіна та Де-Волана. Але архітектором пам'ятника, як іноді можна почути, він не був.
Найбільша колекція його станкових творів нині зберігається в Одеському художньому музеї, Мальті (Національний музей образотворчих мистецтв, Валетта) та Ермітажі. Основна частина його робіт знаходиться у приватних колекціях, а копія улюбленця відвідувачів Одеського художнього музею – Шурки – у колекції королівської родини Британії. Але, на жаль, місцезнаходження більшості з них не відоме.