Унаслідок ракетного удару, якого росіяни завдали по Одесі 18 листопада 2024 року, загинув 32-річний поліцейський Михайло Потьомкін. Ракета впала поруч із місцем, де правоохоронець ніс службу. У загиблого залишилася літня мати.
Про це повідомили у пресслужбі Головного управління Нацполіції в Одеській області.
Зараз все найоперативніше в нашому Telegram-каналі. Підписуйтесь, щоб бути в курсі найважливішої інформації.
Михайло Потьомкін народився в Одесі. Хлопчика виховували мама та дядько, який водночас був і його хрещеним. Дядько зазначає, що життєвий шлях похресника був нелегким, однак Михайло намагався бути сильним, займався бойовими мистецтвами та не боявся труднощів: навіть якщо знав, що супротивник сильніший, все одно боровся – і перемагав. Михайло любив море, захоплювався пляжним волейболом, був життєрадісним, активним і дружелюбним. В армії хлопець служив у внутрішніх військах, тому що прагнув здійснити свою мрію: стати правоохоронцем і допомагати людям.
"Син був чесним і справедливим. Він закінчив Одеський державний університет внутрішніх справ і пішов на службу в поліцію, обравши конвойну службу", – зазначає мама поліцейського.
Відео: YouTube-канал "Поліція Одещини"
Службу у правоохоронних органах Михайло Потьомкін розпочав у 2017 році. Він конвоював затриманих і заарештованих до держустанов. Колеги відзначають його професіоналізм, принциповість, здатність впевнено діяти навіть у найскладніших ситуаціях, високе почуття відповідальності за доручену роботу, лідерські якості. Михайло Потьомкін любив людей і мав глибоку віру в Бога.
Загинув від ракетного удару по Одесі: що відомо про поліцейського Михайла Потьомкіна фото
Фото: ГУНП в Одеській області
"Ввічливий, завжди готовий допомогти, ніколи не просив нічого взамін. Він був прикладом для наслідування", – каже про Михайла заступник командира взводу №1 роти №1 батальйону конвойної служби Михайло Невчаль.
Інспектор №1 роти №3 батальйону конвойної служби Максим Степанов був поруч із Михайлом Потьомкіним до його останнього подиху. Правоохоронець зазначає, що смерть колеги – важка втрата для нього, адже за роки служби вони стали рідними та разом пройшли чимало випробувань.
Мама Михайла згадує, що в день загибелі в сина було погане почуття. Жінка зазначає, що якби могла щось сказати йому востаннє це були би слова: "Я тебе дуже сильно люблю, мій єдиний сину".
"Михайло був для нас взірцем. Усі завдання виконував із такою віддачею, що в нього варто було повчитися. Це величезна втрата для нашого підрозділу", – каже керівник підрозділу, командир взводу №1 роти №1 батальйону конвойної служби Андрій Бойченко.
Вічна пам'ять!
Підписуйтесь на нас в Instagram, Facebook і Viber, щоб швидше дізнаватися про всі новини та читати наші ексклюзивні огляди.