Нещодавнє перейменування топонімів в Одесі було одним із наймасштабніших за всю історію незалежної України. У зв'язку з цим багато одеситів та гостів міста не встигли звикнути до нових назв і більше того – просто не розуміють на честь кого перейменували ту чи іншу вулицю.
Обіцяний владою довідник, де розповіли про внесок кожної людини, на честь якої перейменували вулиці та провулки в Одесі, так і не опублікували. Тому Vgorode вирішив окремо розповісти історії життя тих людей, з ким поки що не знайомі одесити добре.
Зараз все найоперативніше у нашому Telegram-каналі. Підписуйтесь, щоб бути в курсі найважливішої інформації
Сьогодні ми поговоримо про вулицю, розташовану в історичному центрі міста, перейменовану з вулиці Бабеля на честь загиблого бійця територіальної оборони Дмитра Іванова.
Хто такий Дмитро Іванов?
Дмитро Іванов був 36-річним військовослужбовцем із позивним "Бендером", який проходив службу у відділенні снайперів роти вогневої підтримки 122-ї окремої бригади територіальної оборони у званні старшого солдата.
Дмитро народився 1987 року в Одесі. Здобув середню освіту. Регіональне управління Сил територіальної оборони "Південь" ЗСУ повідомляє, що у цивільному житті Дмитро був будівельником. З 2014 року активно займався волонтерством, разом із товаришами заснував громадське об'єднання "Сагаріс". Допомагав дітям у дитячих будинках та постраждалим від російської агресії, займався військово-патріотичним вихованням молоді. Був затятим активістом, брав участь у всіх патріотичних заходах у місті, маршах єдності та встигав допомагати військовим, а також побратимам із самооборони площі. На честь військовослужбовців ВМС, які загинули в АТО, за участю Дмитра, разом з волонтерами, в Одесі збудовано пам'ятник.
Дмитро постійно був причетний до військової справи, неодноразово проходив вишкіл. Під час зборів резервістів був заохочений відзнакою за виявлену зразковість та професіоналізм.
Рідня Дмитра Іванова залишилася на окупованій території, проте воїн мав чітку громадянську позицію і беззастережну відданість своїй країні.
У перший день повномасштабної війни він приєднався до лав добровольців.
"У нашій родині на захист країни пішли мій брат, вітчим, і мій чоловік – Дмитро. Він був сильним і вірним. Зробити і віддати все за свою країну і не залишитися безіменним, щоб не канула пам'ять про нього – це те, чого прагнув". Останні слова написані ним у соцмережі, що Бахмут – це Україна. За всіх нас, за цілісність наших кордонів і всю Україну. У нас не було спільних дітей, але Дмитро мріяв про поповнення сім'ї і просив, щоб я йому щастя подарувала, але на жаль…..не сталося….", – ділиться спогадами дружина захисника Наталія.
Товариш Дмитра, Микола, вважає загиблого Героя не просто другом, а своїм старшим братом. Чоловіки пліч-о-пліч пішли захищати Україну.
"Я поїхав на нуль раніше і він постійно мене наставляв, як поводитися, як зберегти своє життя. Я завжди слухав його, адже Дмитро був прикладом гарного військового для мене. Я вірю, що на небі він займе почесне місце нашого з Борею ангела- зберігача. Я його ніколи не забуду! Він буде у моїй пам'яті та серці назавжди”, – згадує Микола.
Захисник загинув 20 березня 2023 року в місті Бахмут, де під час бойового завдання внаслідок ворожого авіаудару зазнав смертельних поранень. За особисті мужність і героїзм, виявлені у виконанні військового обов'язку за умов, що з ризиком життя, солдат Дмитро Іванов нагороджений орденом " За мужність " III ступеня посмертно. У Героя залишилася дочка. Похований на Алеї Слави Західного цвинтаря в Одесі.
Також на честь Дмитра Іванова названо вулицю у селі Фонтанка Одеської області. Слава Герою!
Як сьогодні виглядає вулиця
Усі фото: t.me/Odeskij_kotik
Вулиця розташована в Хаджибейському районі Одеси та проходить від Михайлівської площі до вулиці Бугаєвської.
Перша назва вулиці була Виноградна. Однак пізніше її назвали на честь одесита – письменника, перекладача, сценариста, драматурга, журналіста і військового кореспондента Ісаака Бабеля. Він народився 12 липня 1894 року в Одесі, в будинку на розі Дальницької та Балківської вулиць. І, по суті, тут мало змінилася з тих пір, як дивно це не звучало.
Перші враження від вулиці викликають у корінних городян ностальгію та сум про минуле, адже у схожій атмосфері двориків Близьких Млинів жили наші матері, бабусі та дідусі. Однак якщо відкинути весь сентименталізм, то стає зрозуміло, наскільки ця вулиця запущена і виглядає так, як у довоєнні роки. Причому не російсько-українською, а Другою Світовою. Навколо розбиті дороги, старі будинки, клумби з шин, а подекуди навіть є неприємний запах. За іронією долі, з пам'ятки тут хіба що тільки похоронний будинок "Анубіс".
Звичайно, є шанс, що після перейменування цивілізація на цю вулицю повернеться, але це неточно.
Зазначимо, що перейменування цієї вулиці викликало чималі суперечки.
Раніше вона називалася на честь письменника Ісаака Бабеля, який написав не лише "Одеські оповідання", а й "Конармію", яку можна вважати глорифікацією радянської влади. Значення фігури Бабеля для Одеси за радянських років було незаперечним. У своєму циклі "Одеські оповідання", як вважалося свого часу, Бабель винайшов те, що називають одеським гумором. Не дивно, що не всі одесити старшого покоління сприйняли перейменування позитивно.