Нещодавнє перейменування топонімів в Одесі було одним із наймасштабніших за всю історію незалежної України. У зв'язку з цим багато одеситів та гостей міста не встигли звикнути до нових назв і більше того – просто не розуміють на честь кого перейменували ту чи іншу вулицю.
Обіцяний владою довідник, де розповіли про внесок кожної людини, на честь якої перейменували вулиці та провулки в Одесі, так і не опублікували. Тому Vgorode вирішив окремо розповісти історії життя тих людей, з ким поки що мало знайомі одесити.
Зараз все найоперативніше у нашому Telegram-каналі. Підписуйтесь, щоб бути в курсі найважливішої інформації
Сьогодні ми поговоримо про провулок Дмитра Лесича, розташований від Канатної вулиці до Маразліївської вулиці, раніше він був відомий як Барятинський і провулок Нахімова.
Хто такий Дмитро Лесич
Дмитро Лесич – це загиблий на російсько-українській війні лейтенант із позивним "Вайт", юрист КУ "Одеський обласний центр патріотичного виховання та організації дозвілля дітей та молоді". Він народився у місті Кам'янське Дніпропетровської області 29 вересня 1999 року. У 2022 році закінчив Одеську юридичну академію.
До повномасштабного вторгнення військовий працював над низкою важливих для всього міста та країни проектів захисту прав громадян на чисте та безпечне довкілля, об'єктів природно-заповідного фонду, культурної спадщини Одеси, а також збереження парків, скверів та узбережжя міста від забудови.
Колега військовослужбовця адвокат Максим Попов розповів, що Лесич завжди вважав за краще справи, де потрібно було захистити інтереси суспільства та людей. Ще у студентські роки Дмитро був активним та небайдужим громадянином, брав участь у багатьох акціях прямої дії, мирних зборах та акціях протесту в Одесі. Наприклад, він захищав Літній театр Міського саду від забудови торговим центром.
24 лютого 2022 року, після вторгнення Росії, Дмитро відразу пішов записуватися до лав територіальної оборони. Після цього став служити в Національній гвардії України, а також в аеророзвідці спеціального призначення.
Під час першої відпустки Дмитра Максим Попов поспілкувався із Дмитром про те, чому він вирішив піти на фронт. Молода людина розповіла, що просто "не зможу жити так, як жила до цього і не зможу просто так сидіти і працювати".
"Тому що саме існування не тільки моєї професії, а й моєї держави вирішується, і поставлено питання про існування таких ознак держави як суверенітету, незалежності та інших властивих сучасним державам рис", – говорив військовослужбовець.
Дмитро не приховував, що війна застала його зненацька, він не так хотів проводити свої молоді роки. Він з радістю повертався зі сходу країни до Одеси у звільнення, і ці кілька днів насолоджувався і тішився мирним небом.
Після повернення з фронту військовий хотів продовжити займатися юридичною справою та побудувати кар'єру адвоката.
Дмитро пішов із життя 30 листопада 2023 року внаслідок поранень, отриманих під час мінометного обстрілу російських загарбників біля населеного пункту Діброва на Луганському напрямку. Похований у Кам'янському.
У Героя залишилися батьки та брат.
Про провулок
Усі фото: t.me/Odeskij_kotik
Це дуже гарний, але короткий провулок. Його довжина складає лише 150 метрів.
Перша назва його була Баратинський, знайдена вперше у джерелі за 1875 рік, була на честь імені місцевого домовласника князя Барятинського, який жив у 1823-1904 роки. З 1938 року його перейменували на провулок Штапенко. У період румунської окупації провулку повернули колишню назву Барятинський. У 1946 поради знову перейменували провулок на честь російського адмірала Павла Нахімова, під командуванням якого бився князь Барятинський.
Сьогодні на вулиці можна зустріти як першу, так і другу назву. А ось таблички з новою поки що немає.
По провулку можна потрапити до парку Шевченка. За адресою провулок Лесич, 4 є будинок, який раніше належав одеському градоначальнику Григорію Маразлі. Загалом тут зустрічаєш багато пам'яток архітектури. А на розі провулку Нахімова та Маразліївської вулиці знаходиться один із найкрасивіших будинків в Одесі – Прибутковий будинок Луцького архітектора Мойсея Лінецького. На жаль, багато деталей не дожили до 2018 року – наприклад, скульптури орлів, які прикрашали пілони будинку, та скульптура лева, який лежав у позі сфінкса у центральній частині фасаду під дахом. Тут можна побачити маскарон із мотузкою на шиї, причому це найбільша така фігура в Одесі. Її справжня висота близько 160 сантиметрів.