Нещодавнє перейменування топонімів в Одесі було одним із наймасштабніших за всю історію незалежної України. У зв'язку з цим багато одеситів та гості міста не встигли звикнути до нових назв і більше того – просто не розуміють на честь кого перейменували ту чи іншу вулицю.
Обіцяний владою довідник, де розповіли про внесок кожної людини, на честь якої перейменували вулиці та провулки в Одесі, так і не опублікували. Тому Vgorode вирішив окремо розповісти історії життя тих людей, з ким поки що мало знайомі одесити.
Зараз все найоперативніше у нашому Telegram-каналі. Підписуйтесь, щоб бути в курсі найважливішої інформації
Сьогодні ми поговоримо про вулицю, що біля парку Шевченка, перейменовану з Віри Інбер на честь Володимира Рутковського – дитячого письменника, поета та журналіста, який жив в Одесі. Тягнеться вона від Лідерсівського бульвару до вулиці Чорноморська.
Хто такий Володимир Рутковський
Володимир Григорович Рутковський народився 18 квітня 1937 року в селі Хрестителеве Черкаської області в учительській родині. З початку 1960-х став жити в Одесі. Випускник Одеського політехнічного інституту (зараз – Одеський національний політехнічний університет). Працював на суперфосфатному заводі, з кінця 1960-х років – журналістом на обласному радіо та в газеті "Одеські вісті".
Володимир Григорович Рутковський своє життя присвятив літературі та журналістиці, автор знаменитої трилогії "Джури", яку вивчають у школах, повістей, романів для дітей та підлітків. Складав збірки творів одеських письменників, популяризував як свою творчість, а й колег по перу. З ініціативи Володимира Григоровича було організовано об’єднання дитячих письменників Одеси, яким він допоміг вийти на всеукраїнський рівень. Володимир Рутковський багато років очолював журі міжнародного конкурсу "Корнійчуківська премія".
Був членом одеської організації Національної спілки письменників України з 1969 року. Обирався відповідальним секретарем Одеської організації.
Починав як поет. Дебютував у 1966 році збіркою "Крапліні сонця". Автор багатьох поетичних збірок. Здобув не одну премію, серед яких премія Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва у 2002 році (за повість-легенду "Вартова застава"), а також Національна премія України імені Тараса Шевченка (2012) – за історичну трилогію для дітей "Джур".
Рутковський також автор збірки нарисів про одеський завод прецизійних верстатів імені XXV з'їзду КПРС під назвою "Земля майстрів".
За результатами традиційного конкурсу, який з 2005 року проводить британська медіакорпорація "Бі-бі-сі", роман "Сині Води" визнано найкращим мистецьким твором 2011 року в Україні.
За його доробком "Вартова застава" навіть зняли фільм (режисер Юрій Ковальов).
Помер письменник 31 жовтня 2021 року в Одесі.
Про вулицю
Усі фото: t.me/Odeskij_kotik
Спочатку провулок назвали на честь Олександра Стурдза – російського дипломата та письменника, дослідника політичних та релігійних питань, який у відставці оселився в Одесі та присвятив себе літературній, громадській та благодійній діяльності. Також провулок називали Купальним через близькість до закритих купалень Ланжерона. Саме цим провулком перші відпочиваючі в Одесі потягнулися до моря, незважаючи на тоді ще скелястий берег.
У 1932 році провулок намагалися перейменувати на честь італійського поета Данте Аліг'єрі, але це перейменування так і залишилося проектом, що не здійснився.
У будинку №5, на місці якого зараз висотка, жила поетеса та письменниця Віра Інбер. Вона народилася, провела дитинство та юність в Одесі. Тому 1973 року на її честь назвали вулицю.
Загалом під такою назвою вулиця відома була насамперед тим, що на ній знаходився зараз уже колишній шкірно-венерологічний диспансер, який з незапам'ятних часів називався Тріппер-баром. І це поєднання було приводом для багатьох жартів. Наприклад, "сходити до Віри Інбер" – синонім побачення з венерологом. Той не чоловік, хто не відвідав Віру Інбер – так жартували в Одесі довгі роки. Але зараз це давно вже не актуально і, будемо відвертими, вульгарно.
Для нового покоління ця вулиця – прекрасна дорога до моря з чистим повітрям. І, звичайно, спогади про дитинство, адже це спуск до улюбленого Ланжерона.
Тут можна побачити і пам'ятники архітектури, і висотки, і напівзанедбані будинки. Якщо придивитися до 12-го номера, то побачите "плоський будинок". А так вулиця – тихий та невеликий провулок із лікарнею (не венеричною), магазинчиками та залишками старої Одеси. Місце колоритне та ностальгічне.