Українські козаки допомагали завоювати низку міст, серед них і Гаджибей, який перетворився на Одесу. Саме тому у нашому місті та передмістях є стільки місць, пов'язаних із українським козацтвом.
Про ключові з них розповів доктор філософії у тюркології (філологія Національного університету "Києво-Могилянська академія") та перекладач з турецької Олесь Кульчинський для texty.org.ua.
Зараз все найоперативніше у нашому Telegram-каналі. Підписуйтесь, щоб бути в курсі найважливішої інформації
Пересип
Адже один із найкриміналізованіших одеських районів разом із Молдаванкою з'явився на місці козацьких поселень. Один із них – Куяльник – і розкидався неподалік під горою Шкодової. Проте Пересип, сучасний міський район, не варто плутати з Пересипом географічно, хоча перший і розташований на останньому. Ще понад півтисячоліття тому Гаджибейський та Куяльницький лимани відокремилися від моря штучною піщаною смугою. Нині вона завширшки майже п'ять кілометрів. Тому Пересип був добре відомий козакам ще до їхнього поселення тут. У 1691 р. фастовський полковник Семен Палій розбив на Пересипу військо Кримського хана. Коли ж Російська імперія окупувала Гаджибей, частина козаків із так званої Чорноморської команди починає тут охороняти ліси та доглядати військові візки на Куяльнику. Вказана команда під керівництвом Федора Черненка у складі щонайменше 700 козаків підкорилася безпосередньо Де Рібасу та відмовилася переселятися на Кубань. Топографічний план Одеси за 1797 р. свідчить, що на Пересипу дев'ять кварталів відведено під поселення козаків-чорноморців. Щоправда, із запланованого вийшло лише дев'ять будинків. Втім, план уже 1798 року відводить 23 квартали на так звану "Чорноморську слобідку" для козаків.
Шкодова гора, козацькі поселення та кладовище
Мальтійські кам'яні хрести рясно прикрашають широкий тернистий - найбільший з лічених козацьких цвинтарів, званий "Куяльницьким", Далі тягнеться гора Шкодова, яку так охрестили чумаки. Цвинтар налічує понад двісті старих могил, з яких більш ранню датують 1791 роком.
За цвинтарем знаходиться засноване січовиками село Нерубайське, неподалік Усатове зі своїм козацьким некрополем, тільки вже за межами Одеси.
А в катакомбах на горі селилися запорожці, котрі почали добувати ракушняк для одеських будинків. Сьогодні тут можна побачити залишки будинків мулярів, також колишніх січовиків та їхніх нащадків, які й витісняли козацькі хрести для цвинтаря на горі Шкодової.
Наразі глибокі отвори на Шкодовій горі майже недоступні.
Фольклорист Володимир Данилов на початку ХХ століття переказував такі "босяцькі слова" запорізького нащадка-муляра: "Ми тут все від запорожців здебільшого ведемося... [Ще мій дід розповідав]: Злі були звичаї у ногайців, злі – і у запорожців. Не давали. ми спокою бусураманам, але й не раз у своєму віці просто гайдамакували, розбійничали.Як згадаю молоді роки, так і морози підуть під шкірою.Якби вилити куди в яму кров, яку пролив я, так би і потонув у ній... Буває, блукаю по полю, зустріч чумаків, розгоню коня, вдарю якогось батогом із залізною кулею на кінці, тут йому й славу співають..."
Молдаванка
Район Молдаванки та нинішня вулиця Балківська – це колишня Козацька Балка. Не дивно, що наприкінці ХІХ століття у переписах домовласників Молдаванки серед багатьох українських прізвищ зустрічалися такі колоритні козацькі, як Байда, Величко, Галка, Гаркуша, Головата, Воробей, Люлька та Сулима.
А знаменита одеська говірка – українізмами. Ось як, до речі, описував мову одеситів відомий історик Одеси Олександр Де Рібас, онуковий племінник знаменитого адмірала Де Рібаса:
"У перші дні нашого міста в ньому найбільше звучало малоросійське слово, і його не могли заглушити ні грецька, ні італійська, ні французька, ні інші мови... І це малоросійське слово лягло в основу нашої народної одеської мови".
Деволанівський узвіз і Малий Фонтан
Знаменита "канава" знаходиться в давній Карантинній балці. Колись у цій балці поруч із османськими жителями також осідали перші козацькі переселенці із зруйнованої Січі. Ще до окупації там зупинялися козаки з чумаками і навіть мешкали в торгових справах. Водночас штовхнулися в Гаджибеї українці з Речі Посполитої. Вони відсилали в Стамбул зерно, одержуючи звідти вина, заморські фрукти, бакалію та прянощі з ласощами.
Район Малого Фонтану також заселявся нащадками чорноморських козаків.
Чубаївська балка та село Чубаївка
Місця засновані "чубатими" чорноморськими козаками наприкінці ХVІІІ століття.
Згідно з Великою Радянською енциклопедією, спочатку тут був хутір, де селилися чорноморські козаки, учасники штурму фортеці Єні-Дунья. Одним із перших на цих землях збудував свій будинок козак Чуб. По сусідству виникло ще одне село – Дмитрівка. З Чубаївкою їх поділяло цвинтар та озеро, що існувало в районі нинішніх вулиць Дмитра Донського та Ромашкової. Згодом вони утворили один історичний мікрорайон – Чубаївку.
На згадку про це тут залишилися давні козацькі поховання.
Слобідка
Сама назва "слобідка" походить від слова "слобода" - вільне поселення. Вона займала стратегічно вигідне становище на висоті над водяною балкою. Наприкінці XIX століття тут почали будувати великі лікарні, тихе передмістя росло і злилося з козацьким передмістям Кривою Балкою (яка починалася на захід від вулиці Академіка Воробйова).
На території Слобідки є один із найстаріших одеських цвинтарів, на якому збереглися старовинні козацькі хрести. Поховання Кривобалківського цвинтаря офіційно не є об'єктом культурної спадщини, тож незабаром від нього не залишиться й сліду.
Бугаївка
Перше населення Бугаївки – бузькі козаки. Коли розформували Бузьке козацьке військо, багато козаків із сім'ями переселили саме до Одеси.