Нові назви: хто такий Іван Луценко та чому на честь нього перейменували провулок віце-адмірала Жукова в Одесі

Нещодавнє перейменування топонімів в Одесі було одним із наймасштабніших за всю історію незалежної України. У зв'язку з цим багато одеситів та гостей міста не встигли звикнути до нових назв і більше того – просто не розуміють на честь кого перейменували ту чи іншу вулицю.

Обіцяний владою довідник, де розповіли про внесок кожної людини, на честь якої перейменували вулиці та провулки в Одесі, так і не опублікували. Тому Vgorode вирішив окремо розповісти історії життя тих людей, з ким поки що мало знайомі одесити.

Зараз все найоперативніше у нашому Telegram-каналі. Підписуйтесь, щоб бути в курсі найважливішої інформації

Сьогодні ми поговоримо про провулок, розташований у серці міста, від вулиць Дерибасівської до Ніни Строкатої ( колишня Буніна ), перейменований з віце-адмірала Жукова на Івана Луценка – лікаря, громадського, політичного та військового діяча України, історика козацького часу.

Хто такий Іван Луценко

Іван Луценко. Фото: specialist.homeopatica

Іван Митрофанович Луценко народився 23 лютого (7 березня) 1863 року в селі Кейбалівка Пирятинського повіту Полтавської губернії у родині дворянина та доньки фельдшера. У 1882-1886 роках здобував вищу освіту на природничому факультеті Петербурзького університету, а в 1887-1891 роках – в імператорській Військово-медичній академії.

У 1891-1893 служив військовим лікарем, у серпні-жовтні 1892 боровся з холерою. Брав участь у боротьбі з епідемією курячої сліпоти у таборах армії у Бессарабії, на основі цих подій підготував докторську дисертацію.

1893 року перебрався до Одеси. Жив Іван Луценко на вулиці Херсонській (нині Пастері), 52.

Медичного інституту на той час в Одесі не було. Іван Луценко обладнав удома кабінет та став вільнопрактикуючим лікарем, який застосовував нетрадиційні методи боротьби з людськими недугами. Незабаром він став членом Товариства одеських лікарів. Численні статті Івана Луценка з актуальних проблем медичної науки протягом 1895-1897 років друкувалися у петербурзьких виданнях, насамперед у журналі "Лікар-гомеопат".

Луценко був затятим шанувальником гомеопатії, народження якої пов'язане з діяльністю на рубежі XVIII–XIX століть приват-доцента Ляйпцизького університету Самюеля Ганемана. 12 січня 1898 року було затверджено статут Одеського товариства послідовників гомеопатії, і Луценко став його секретарем та скарбником. А через п'ять років почалося видання переведеного з Харкова до Одеси щомісячника "Вісник гомеопатичної медицини", редагування якого взяв на себе Іван Луценко. Громада відкрила на вулиці Херсонській свою лікарню, а на вулиці Степовій амбулаторію, де хворих щотижня приймав лікар Луценко та робив це безкоштовно.

У 1902-1907 роках – один із керівників Української народної партії. Іван Луценко набув серед одеситів такої популярності, що коли 1905 року проводилися вибори до першого в історії міста Ради робітничих депутатів, його попросили дати згоду увійти до нього. Він став депутатом Української демократичної партії.

Питання історії України Луценко підіймав на виступах українських вічах в Одесі 1905-1906.

Іван брав активну участь у створенні в одеській "Просвіті". Він був переконаний, що суспільство має об'єднати навколо себе найширші верстви трудящих – і з цією метою влаштував два мітинги, на які зібралися тисячі людей. 8 січня 1906 року, якраз напередодні перших зборів "Просвіти", у місті з'явився перший номер виданої Луценком першої в Одесі української газети "Народна справа". У ній говорилося, що газета відстоюватиме інтереси селянства та робітника, боротиметься за рівні права для всіх пригноблених народів Російської імперії, за їхнє національно-культурне та політичне життя, особливо за права українського народу. Але екземпляри, які надійшли у продаж, були конфісковані, а подальше видання заборонено.

Іван Луценко 1918 року. Фото: odessa-memory.info

У лютому 1910 року було затверджено статут Українського клубу в Одесі, на першому засіданні якого, 11 квітня 1910 року, Івана Луценка було обрано його головою.

Також Іван Луценко був близько знайомий з Іваном Нечуєм-Левицьким, Іваном Франком, Іваном Липою, Михайлом Коцюбинським. Після смерті останнього Іван Луценко став головою ради старшин товариства "Українська Хата". Разом із письменниками Миколою Вороним та Іваном Липою Луценком заснував видавничу "Одеську літературну спілку".

Під час Першої світової війни Луценко був полковником медичної служби Російської армії. Весною 1917 року виникає Українська партія соціалістів-самостійників. Луценка обирають заступником голови партії. Саме на його наказ в Одесі вперше піднято український прапор як символ української державності. Говорити про його заслуги та діяльність можна довго...

Як згадував Володимир Винниченко: "Луценко здався мені ідеалістом, який хотів у наш час відродити старе козацтво та перебудувати всю Україну на козацький лад. Він був якимсь фанатиком, люблючи все українське, хоча це не завадило йому дослужитися в Росії, будучи військовим ( лікарем), до чину дворового порадника".

Павло Скоропадський характеризував його як "фанатика, який ненавидів все російське". А німецька контррозвідка вважала його помірним соціалістом, щирим українцем, чудовим організатором та сильним оратором, який вміє повести за собою маси.

Луценко брав участь у повстанні проти гетьмана Павла Скоропадського, бо їхні погляди не зійшлися. А у грудні 1918 року він керував збройними формуваннями Директорії УНР, які вступили до Одеси 11 грудня, але після висадки французького та добровольчого десанту з боями, що відступили з міста (до 20 грудня). Організував одеський студентський загін. Під час відступу військ УНР на чолі загону атакував бронепоїзд Червоної армії і загинув у бою з червоною кіннотою, що наспіла. За іншими даними, потрапив у більшовицький полон і його розстріляли в Миколаєві.

У вересні 1996 року під час роботи в Одесі з'їзду Всесвітньої федерації українських лікарських товариств на фасаді будинку на вулиці Пастера. 52, де тривалий час жив Іван Луценко, на його пам'ять встановили меморіальну дошку.

Про провулок

Буфет-закусочна на вулиці Лассаля кут Колодязного провулка. На афіші кінотеатру

Цей невеликий провулок проклали межі XVIII-XIX століть. І перейменовували його дуже багато разів.

Першою його назвою було Колодязний, за так званим Грецьким фонтаном (колодцем), що знаходився на Грецькій площі в 1830 році. Вже в 1836 році колодязь змінив своє розташування і знаходився між будинками Торічелі та Ольховського провулку.

1847 року провулок був названий Крамаревським на честь одеського купця 1-ї гільдії Крамарьова Михайла Антоновича, який володів двома будинками на вулиці Дерибасівській. Один із них розташовувався на місці сучасного Пасажу.

29 жовтня 1852 року провулок перейменували на честь іншого домовласника – Ширяєва Дмитра Васильовича, який володів домом у цьому провулку. Спочатку провулок був названий Ширяєвський, пізніше з 1860 року – Ширяєва. 15 лютого 1869 року назву провулка змінили на Дерибасівській, на честь Хосе де Рібаса, по вулиці, від якої провулок бере свій початок. У 1875 році провулку повернули першу назву - Колодязний.

Після Другої Світової війни провулок назвали на честь віце-адмірала Жукова Гаврила Васильовича, який мешкав у будинку на перехресті з Грецькою вулицею. При перейменуванні, 29 березня 1957 року, було допущено помилку, і провулок спочатку отримав ім'я Контр-адмірала Жукова, але у січні 1958 року помилку виправили.

Сьогодні провулок знову перейменували у зв'язку із законом про декомунізацію. Його пам'ятками є будівля драматичного театру, розташованого на перехресті з вулицею Грецькою, а також історичний пивний бар Гамбринус, розташованого в підвальному приміщенні будинку колишнього готелю Франція на перетині з Дерибасівською з 1966 року.

Одеса. Бар

Також тут розташовані кілька кафе, готелі, бізнес-центр та красиві будинки, зокрема будинок Анатри за дев'ятим номером, а на розі готель "Великий Московський".

Нагадаємо, 2016 року в Одесі, у вигляді експерименту, на два дні зробили пішохідним провулок. Але зараз там знову багато авто та тупиковий провулок нагадує паркування.

Усі фото: t.me/Odeskij_kotik

Підписуйтесь на нас в Instagram, Facebook і Viber, щоб швидше дізнаватися про всі новини та читати наші ексклюзивні огляди.